Говори, коли ласкавий Бог
Тобі небо до чола прихилить,
Коли дасть тобі натхнення й сили,
Коли ніч минає без тривог.
Говори. До неба, до дерев,
До вітрів, що віють в повну силу,
Щоб тебе хвороби не скосили.
Чуй у тому вітрі бурі рев.
Говори. Молися. Сій добро.
Сій, хоч може й не діждеш пожати.
Так чи сяк, а мусиш умирати.
Люди ж все одно своє тавро
Покладуть тобі вінком в могилу.
Поки ж ще горить твоя свіча,
Кожен день світанок зустрічай,
І дивись на тінь свою похилу.
Мусиш йти. Бо ще не звівся путь.
Стежка вперто поміж трав біліє.
Хто крім тебе світ добром засіє?
Ти засій! А Бог дасть, що пожнуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2024
автор: Поцілована Сонцем