Той, що удосталь накачаний ботоксом,
Жовчу і кров'ю насильника, вбивці,
Вихлипом пороху, подихом криці,
Красної площі пилюкою, гімнами,
Не заморочує звивини кодексом
Совісті, честі, вірності, гідності,
Те, що зазвичай людині властиво.
Мізки плекає первісно цнотливі
Той, що накачаний газом болотним,
Сумішшю шламу, брехнею блювотною,
Мрячним туманом ілюзій і марень,
Смородом смертним бридких буцегарень,
Що викликає відразу в людині.
Ні на хвилину не знає зупину
Той, що весь повен падучою піною,
Марить, постійно скликаючи тіні,
Всіх потойбічних нічних нищебродів,
Фата моргану вождя всіх народів,
Фюрера привид і дуче примару, -
Мріє про повну картину кошмару,
Щоб небо, земля і води війною
Наскрізь пропахли і шламом, золою
Засипало очі, і так вже незрячі,
Всім поголовно трупам ходячим,
Втягнути все людство у вир безнадії -
І денно, і нощно про це його мрії, -
Лиш чорна діра його душу зігріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2024
автор: Рунельо Вахейко