лещата стискаються —
й від самої думки про це
тріщить каріозна вежа
зі слонової кістки
лещата стискаються
й чагарі задля втечі
виривають з себе дорогу
що зневірилась в кроки
лещата стискають
обрії обриси ос
хвору на камінь косу
лапу сумного звіра
зі звіром в зіницях
лещата стискають
бростки на підмізин-
них корінчиках лип
змійок раптово видов-
жених рукавів
очі долонь
заплющені наглухо
лещата стискають
коропа кригу дзеркало
випалі полиски та імлу
дзеркальні уламки —
щойно народжені
при стисканні
лещата стискають
своє віддзеркалення
в кожнім з них —
і так потрапляють
в його лещата
21.01.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2024
автор: Тарас Яресько