Надвечір’я

Небо  квилить  клином  журавлиним,
хмарами  укрившись  де-не-де,
молода  приваблива  феміна
берегом  замріяно  іде…

Легіт  ніжно  пестить  її  коси,
хвиля  легко  котиться  до  ніг,
та  весну  уже  змінила  осінь,
ледве  літо  гулькнуло  за  ріг…

Стелиться  по  тихій  гладі  моря
невагомий  вересневий  бриз,
супроводом  чарівній  «love  story»
лине  оксамитовий  каприс.

Надвечір’я  магії  картину
сповнює  руладами  цикад,
ночі  кароокої  куртину
осипає  зорями  Плеяд.*

17.03.2024,  СВ

[i]*  Зоряне  скупчення  в  сузір’ї  Тельця,  що  також  відоме  під  назвами  Стожари  або  Волосожари.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Олександр Мачула