Мене знов розбудила осінь
Звуками наростаючих злив.
За вікнами ще і досі
Хтось фарбу червону розлив:
Це вогняні стоять клени,
А поруч сяйво беріз,
Що досі ще жовто-зелені
І мокрі від зливи наскрізь.
Кольору міцного чаю
За хатою дуб шелестить.
А я все тепла ще чекаю,
Та знову холод за мить.
Вітер нещадно зриває
Останні листочки на вітах
І душу мою оголяє,
І змушує серце тремтіти.
Вже скоро завершиться осінь,
В калюжах засне листопад,
І інею крижана просідь
Загляне в замовклий сад.
Колючий холодний вітер
Застудить печаллю душу,
І серед завіршених літер
Я віднайду те, що мушу,
Що встелилось мокрим багрянцем
Під мої змерзлі ноги,
Й римованим новим смислом
Лягло на старі дороги.
26.10.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2024
автор: Ірина Трофимець