Душа в Аїда царстві за життя:
Над нею насміявся Купідон,
І Немезида зла без вороття
Загнала душу у страшний полон.
Три дочки ночі тішаться тепер,
Пускають кігті у самії кості,
І душу мо́ю ніби лев роздер...
Алекто - ти є дійсно символ злості!
Однак же без сестер тут не пройти:
Бо ж Тісіфона радить усіх вбити.
Підняли спів тенори і альти,
Що чути навіть з вишньої орбіти.
Але що основне - Мегеро, люба!
Від тебе заздрощі і гнів так душу рвуть,
Що скоро, дуже скоро вріжу дуба,
Аби забути врешті всю цю лють.
О три богині! Нащо ви прийшли́сьте?
Убить мене? Та ж спосіб то тяжкий!
Хоча я знаю, що ми відпові́сьте:
Ти зламаний. Забутий. Вже вмерли́й.
14/03/2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: П’еро