Не піддаваймося навіюванню журби,
голосу німої порожнечі!...
.....................
Шукаю погляд Вітру,
вмикаю звучання його тембру...
Вібрації рідних частот підхоплюють серце, думки і волю,
щоб отямити чуття, оживити Дух!
.........
Я знову серед Своїх...
І для Своїх.
Я знову його натхненниця, як і він моє плече,
моя скеля серед небезпек знеохочення і холоду.
Шукаю його спокій поміж неспокою.
Ловлю його ніжність впевнену і промовисту,
мов паморозь ранкову, зігріту сонцем.
І я - щаслива!
Бо все - не даремне. Не порожнє...
Бо все - віддзеркалення Закону:
Світло перероджується в Диво,
а Віра - в Любов!
..............
І летимо удвох понад вирвами Часу,
над роздоріжжями історії, над божевіллям матерії...
Летимо, де Надія розстеля обом
тепло і шовк обіймів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Іванюк Ірина