[i]Тінь приречена без світла...[/i]
Всередині тіла до відчаю темно.
Як воно може нестримно любить,
Коли потопає безсило і ревно,..
Коли ненадійно і ласо бринить?..
Змінено погляди, сон і вуалі.
Дещо живіше лежить в пустоті.
І зовсім нічого не варті коралі,
Які віддаються нічній самоті...
Зовсім нічого не варті пустелі,
Що сповнюють відстань бездушних вітрів,
Що ки́дають в очі квітучі морелі
Інших, ніким не примітних, садів...
Глибини, які потопають віками,
Зсередини дихають люттю й теплом.
Так і здіймаються ніжно-ростками
Високі чуття, в темноті, під крилом...
01.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Сара Ґоллард