Отямилася, пам’ять ворушу,
шукаю із полону сонячні шляхи.
Мені б дощу веселий літній шум,
й під блиски крапель показати танцю хист.
Я хочу віршів про любов земну,
вже намовчалась в тиші досхочу,
неначе й пробудилася зі сну…
Але чогось чекаю, знов мовчу.
Доволі безгоміння і образ,
впущу зіркове світло в вечори.
Ми живемо один-єдиний раз,
й щоденно заслуговуєм на приз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: Полісянка