Ісусу Христу
і Богородиці Марії
присвячується в любові
І не знаю
над чим мені переживати
чи ж бо знаю
над ким мені
переживати —
чи готові
почути слово?
Збіг заліза сковза на кови
й гляд запізній
сковза на
кови
вся упалість! — незримі кови!..
з слів
живих
щонайвище — це ж випадковість…
як з небес трепетати…
в тім що може й не стати!..
й як злітати?
готові ж?
чи готові
почути слово?..
усе збіглось радіє в начатім слові?
Усе в слові — начатись?
як це «меншим» — Христа достачати?
Я лиш можу й давати —
як це в небі й землі
струмом ще не початі
оживають в дощах ще струмки непочаті
й в серце —
й завжди готові — почати?..
і почути
готові — Христове слово?
Всі ж — готові помчати!
в відповідь — ноги!
Природно ногами
накивати із п’яток!
це ж як доступніше і гарцювати
й це ж — в небесах танцювати?
Баха так втигли… на 100 літ й сховати!
Дікінсон встигли… на стільки і закопати…
Похоронивши (таких) —
(«Бога убити!») хочеться
на майбутніх схоронах потанцювати
трепетне й дивне
й нічим не оковане
дивні діла, Боже,
Слово!
чи готові
почути
це слово?
чи усі
змогли б
народитися знову…
10.03.2024,
Київ — другий Єрусалим;
після Літургії
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович