Не віддам , не просіть
Свої сни я нікому.
Тут сліди на росі
Шлють привіт нам із дому.
Бранцем став я Війни,
Серце вигриз Неспокій.
На вітрах сивини
Дні летять синьоокі.
Закипіла земля,
Гуркіт Тишу паплюжить.
Смерть впритул в нас стріля,
Точить погляд байдужий.
Відспівали Дощі
Панахиду і Славу.
Вже відлуння Душі
Ніч чеканить криваву.
Як помру віднесіть
В край смерек і світанків,
Де сліди на росі,
Схожі на вишиванку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2024
автор: Олександр Киян