Скажи, ти Правдонька мені,
Чому стежину топчеш рідше?
І в"яне Сонце в бур"яні,
На Серці знов панує Відчай.
Крилаті хмари - то думки,
Що топлять спогади у річці,
Чому не знаю став таким,
Несправжнім я у зрілім віці.
Душа вихлюпує Жалі,
А більше й хизуватись нічим.
Шляхи прозріння замалі,
"Я їм сказав про це у вічі."
Пісні співаю, лиш сумні,
Чому мене не ваблять інші?
Вділяю час я весь Війні,
Де хлопці там найсміливішіі.
Скажи, ти Правдонька мені,
Чі звикла жити вже у Тиші?
Даруєш простір ти Брехні,
А може винні Сили Вищі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2024
автор: Олександр Киян