Я чула плакав дощ в гаю,
Розповідав про долю,
Він нагадав мені мою,
З'єднавшися з мольбою.
Могла так плакати душа,
Струну, торкавши кожну
І тихо в сутінках куща,
Лишавши мить спроможну.
А серце стукало, пекло́,
Так боляче дихнути,
А так хотілося б тепло́,
Щоб знов його відчути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик