Між нами вічність

Світла  пам'ять  чоловікові

І  знову  вкотре  я  пишу  тобі  листа.
А  за  вікном  суцільна  мжичка  і  сльота.
В  очах  моїх  бринить  непрошена  сльоза.
Туманом  сивим  огортає  пустота.

 –  Чому  так  рано  ти  пішов  у  засвіти?
Лише  приходиш  у  мої  бентежні  сни.
А  навкруги  відлуння  хижої  війни.
В  повітрі  розпач  і  незлічені  хрести.

 –  Як  далі  жити  і  куди  мені  іти?
Стежини  наші  замели  давно  вітри.
Рясніє  знову  первоцвітами  весна,
А  я  назавжди  залишилась  без  крила.

Летять  за  обрій  наполохані  літа.
Яскравий  день  міняє  ночі  темнота.
Лиш  уві  сні  до  тебе  стелиться  тропа.
А  зранку  знову  зустрічає  самота.

І  знову  вкотре  я  пишу  тобі  листа.
Між  нами  вічності  печатка  потайна.
Лиш  зберігається  в  шухляді  давнини,
Застиглий  в  часі,  образ  нашої  весни.

08.  03.  2024        Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2024
автор: laura1