Гумор Пародія " Я могла би плекати…"

   
                     
               Я  могла  б  закохатись  у  вигин  твого
               підборіддя,  
               У  чорнóслив  очей,  в  кучеряві  хмарки
                 над  чолом...
               ...Закрутило  б  кохання  мене,  як  ту
                 тріску  у  вирі,
               Понесло  б  по  камінню,  ударило  зверху
               веслом!
               ...Та  стервозна  реальність  сипне  не
               трояндами  -  перцем...
                           Тетяна  Шевченко

Я  могла  би  плекати  пахкі  екзотичні  суцвіття,
Їсти  пряний  чорнослив,  носити  волосся  вузлом,  
Споглядати,  як  місяць  лоскоче  густе  верховіття...
Та  припхалось  кохання  й  щосили  влупило  веслом.

Враз  стемніло,  і  світ  закрутивсь,  ніби  в  течії  тріска.
Набубнявіла  ґуля,  іскрини  майнули  з  очей.
А  хотілось  окрилених  слів,  обручального  блиску,
Муркотіння  амурів,  міцних  чоловічих  плечей,

Філіграні  мистецтва  ранкових  пташиних  рапсодій
І  зітхання  троянд...  А  натомість  лиш  перець  і  дим.
І  стервозна  реальність  вже  сипле  полову  пародій
На  розбещену  ніжність  моїх  недоплетених  рим.

       

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: Ірина Кулаковська