* * *
Сумовите і наче б покірне
все єство. Сірі хмари повзуть.
Час обідній, а небо вечірнє
проливає потроху сльозу.
Настрій кепський і хочеться спати,
і повіки, немов на меду.
Меланхолія. Ліньки ступати.
Йду за кавою. В кухню іду.
Кава гріє і зникла проблема
У осінні насуплені дні….
Підвіконня моє в хризантемах,
безліч сонечок сяє в вікні.
Вилітає папуга із клітки,
мій єдиний живий експонат.
Нахиляється часом до квітки,
щоб богемний втягти аромат.
Коньяку із наперсток до кави,
є, пречорний гіркий шоколад.
Дощ скінчився і промінь ласкавий
пропонує гармонію й лад.
04.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: Полісянка