У звичному до болю зам'ятті
І крізь пустотних речень гуркотіння,
Біжу назустріч мрій, мов в забутті,
Лечу на крилах в теплих сновидіннях.
Я чую тільки вітру дикий свист
(Всіх недругів він зміг перекричати).
Я просто невиправний оптиміст,
За мрією щосили буду гнати.
Не викинути з серця доброти,
Характер непохитний не зігнути.
Якщо не бачу, куди далі йти,
Відчую шлях, де краще повернути.
Розправлю крила, полечу увись,
Прорвуся через грім і хмари злісні.
І, щоб нічого не тягнуло вниз,
Себе я ставлю на найперше місце.
07.03.2024
©Валерія Кропівна
Переклад власного вірша - https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906870
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: Валерія Кропівна