ЖИРАФА
Тварина ця найвища в світі
Зі всіх живучих на землі.
На шкірці в неї плямки світлі,
І ріжки є на голові,
Шия, нога – як деревина,
Тонкий, мов шнур, позаду хвіст.
Важить, мов «BMW» машина.
Понад п’ять метрів її зріст.
Ходить, та може і стрибати.
Вживає їжу лиш рослинну.
Любить акацію жувати,
Спить на добу лише годину.
Захист її – передні ноги.
Ними нападника збива.
Гілки схиляють її роги.
Праба́тьківщина – Африка.
ДЕЛЬФІН
У воді живе дельфін.
Мирний і веселий він.
Робить з-під води стрибки.
Має хвіст і плавники.
Людям другом є дельфін.
Часто їх рятує він.
Ця тварина дуже вміла.
Знає мову звуків, тіла.
Скрегіт, клацання, дзижчання,
Плямкання і щебетання,
Скрипи, квакання, ревіння,
Вереск, писк, хлопки, свистіння –
Звуковий запас такий.
А тілесний знак який
Подає дельфін дельфіну,
Щоб пробити тиші стіну?
Голову мотає, хвіст,
Плавники пускає в твіст.
Виверт робить, пози різні,
Йде в стрибки – веселі й грізні.
КИТ
Кит – ссавець, морський хижак.
Рибу поїдає, так!
Час від часу випливає
Із води й фонтан пускає.
Водорості з’їсть він, знай,
Яг голодний, без вагань.
Метрів десять – довжина
У кита. Ну, а вага?
Тонн п'ятнадцять. Тридцять з гаком
Важить кит, коли зі смаком
Щодня рибу уплітає.
Хтось такого упіймає?
ТЮЛЕНЬ
Де мороз як ніч,так день,
Осінь як, весна,
Там живе морський тюлень,
Схожий на кота –
Хитра морда, вус – торцем.
Молоко ж не п’є.
Замість лап під черевцем
В ссавця ласти є.
Плаває у морі він,
Рибку їсть дрібненьку.
І лежить, мов на траві,
На сніжку біленькім.
До двох метрів – його ріст.
Бурий, сірий. Має хвіст.
Рибу, раків пожирає,
Жир під шкірою збирає.
ПІНГВІНИ
Хоч це птахи, та не звичайні.
Стоять у позі вертикальній.
В них крила є, та не літають –
Плавають, ходять і пірнають.
Ластами крила їхні звуть.
З їх допомогою пливуть
Тварини ці у водах.
Ловлять в них, є нагода,
Риб, крабів і кальмарів.
Моря багато дарів
Дають птахам-гулякам,
Що ходять в чорних фраках
Й білесеньких сорочках –
Батькам, синам і дочкам.
СОМ
Диво це, але не сон –
На дні річки живе сом –
Довгий, сивий і старий.
Санітар він річковий!
Рештки їжі підбирає,
Дно водойми очищає.
Хворих і ослаблих риб
Проковтне без ваг цей тип
Як наїсться до не схочу,
Спить, як кіт, хоч не муркоче.
Є найбільшим у Європі,
Серед кращих в ній у топі.
В нас він у Дніпрі,в Дунаю,
У Дністрі перебуває.
Центнер може ваги мати.
Як такого витягати?
СЛИМАК
Є в тварини – слимака,
Тулуб, голова й нога.
Щупальці є, вуха й очі.
Рухається – неохоче.
Слиз із ніжки виділяє
І по ній лиш підповзає
До зеленої рослинки,
Черв’ячка або личинки.
Найповільніший зі всіх.
Їжу втяг в нутро і ліг.
Інколи він робить шкоду,
Як потрапить у господу.
В виноградник може влізти,
Виноградне листя з’їсти.
РАВЛИК
Равлик є на нього схожий.
Слиз він виділити може –
В меншій мірі, ніж слимак,
Зате плавати мастак.
Цей молюск не риє нірку,
Носить раковину-гірку
На собі – такий будинок.
В нього голову і спину
Він ховає. Ні, не в спеку,
А як чує небезпеку!
БУСЛИ
Дзьоби довгі в них і ноги.
Крила дужі та розлогі.
Легко йдуть птахи ці в літ.
Ноги в них, як маків цвіт.
Мишку схрумають, жабину,
Черв’яка і комашину.
Сеї не знайдуть їди,
Рибку витягнуть з води.
Мають назв вони багато:
Бузьки, бусли, лелечата,
Гайстери і боцюни.
Настрій кращать всім вони.
Люблять небо борознити,
На стовпах доми зводити.
В теплий край летять тоді,
Як зима крадеться в дні.
А як сніг і лід зійде
І весна у край прийде,
Пташки ці вертаються,
В гніздах оселяються.
БУСОЛ
Ходить бусол без сандалій
В лузі, щось в траві скубе.
Жабко, утікай подалі,
Бо запхає в дзьоб тебе.
ПАПУГА
Папуга – птах чудовий.
Він різнокольоровий!
На крилах і хвостові
У нього веселкові
Є смуги. Говірливий,
Слів, звуків видасть зливу.
Пам'ять нівроку має,
Слова він пам’ятає.
Вивчити може до сто слів.
Але не втішний його спів:
Не ніжний, милозвучний,
А рваний і докучний.
Дзьобом птах харч хапає.
Ним ворога лякає.
Він сміливість, силу,
Хоч і на вигляд милий.
КОМАШКА
Маленька, та не пташка.
А хто вона? Комашка.
Усенький день працює:
Будинок ремонтує,
У ньому лад тримає,
Обід смачний готує,
Маляток доглядає,
Працює в охороні –
Подвір’я б’є ногами,
Чи діє, наче воїн, –
Воює з ворогами.
Впізнали цю комашку?
Ну, звісно! Це – мурашка!
Скільки ніжок у мурах?
Шість, як і у всіх комах.
Де мурашки проживають?
Скрізь, де люди лиш ступають.
Тільки там, де вічний лід,
Не лишають вони слід.
В Арктиці та Антарктиді
Не зустрінеш їхніх видів.
БДЖОЛА
Свійською є ця комашка,
Як за нею доглядають –
Підгодовують, як пташку,
Вулики їй розкладають.
А коли ліском мандрує,
В полі, в лузі крильця в’є
І сама житло будує,
Тоді дика вона є.
Ходить бджілка і літає.
Крилечка прозорі має,
П’ять очей. Не дивина?
Ще і хобот, як в слона.
Тіло чорне, наче в мушки,
Тільки в жовтих плямах,смужках.
Як спілкується? Танцює.
Увесь день гуде, працює.
Щоб сто грамів меду мати,
Мільйон квітів облітати
Мусить бджілка. Тисяч сім
Вдень відвідує, щоб всім
Догодити: своїм діткам
І ведмедикам, і квіткам –
Їх запилює без зла.
Ось такою є бджола.
СОВА
Хижа це і чимала пташина
З круглими великими очима,
Із коротким гачкуватим носом.
Миші їсть і, мов дитя, голосить.
Хоч велика птаха ця й оката,
Але важить зовсім небагато:
Сич – не більше вісімдесят грамів.
А пугач – чотири кілограми.
Сич, пугач – птахи із роду сов.
День на сон в них, нічка – на улов.
Лапи сильні в птахів, хваткі.
Шийні м’язи пружні та хиткі.
Головами сови добре крутять .
Пазурі в них гострі та загнуті.
Вхоплять ними жертву – путь їй рвуть.
У політ швидкий всі сови йдуть.
Будять у душі людини щем,
Коли пір’я миють під дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)