Леоніду Глібову

Наближається  5  березня  –  день  народження  видатного  українського  письменника-байкаря  Леоніда  Івановича  Глібова  (5.03.1827  –  10.11.1893).  
Йому  присвячені  ці  віршовані  рядочки.


Він  Українцем  був  і  залишивсь.
Землі  своєї  болем  упивався.
Тут  під  хрестами  рід  його  спочив,
Тож  у  думках  додому  повертався.
Йому  земля  ця  надто  дорога,
Бо  рідна  і  душі  його,  і  оку.
Це  тут  зробила  перший  крок  нога,
І  звідси  він  пішов  у  світ  широкий.

Він  бачив  світ  таким,  яким  він  є:
З  його  жорстокістю,  байдужістю  й  любов'ю,
Де  кожному  болить  лише  своє,
Де  люди,  мов  вовки,  поміж  собою.
Він  світ  сприймав  таким,  яким  він  є,
Де  інтелект  і  совість  –  не  в  пошані:
Хто  сильний,  той  слабого  заклює
І  ближньому  добра  не  побажає.

Йому  хотілось  виполоти  світ
Не  сапкою,  а  мудрістю  і  словом.
Немало  сил  віддав  цьому  і  літ,
Аби  на  Божі  повернуть  основи.
Розвінчуючи  зло  серед  людей,
Він  корчував  його  тверде  коріння.
Бачив,  давно  світ  не  туди  іде,
Знав,  перед  Богом  люди  усі  рівні.
Але  ж…  Але  на  все  впливає  світ:
То  заздрощів  отрутою  напоїть,
То  підлістю  зупинить  чийсь  політ,
То  вижне  жито  на  чужому  полі.

Не  керувала  ним  ніколи  злість,
І  був  не  над,  а  поряд  із  народом.
Ні,  не  романтик  він,  а  реаліст,
Тож  славу  заслужив  у  нагороду.
Шлях  у  безсмертя  вибрав  він  крутий,
Хоч  небагато  Бог  йому  відміряв.
Чернігів  його  тіло  приютив,
Де  волею  звучала  його  ліра.
                                               29.09.2023.
©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2024
автор: Ганна Верес