На ювілей Володимира Івасюка
4 березня 2024 - 75 років від дня народження геніального українського композитора, поета, співака Володимира Івасюка
Не пам’ятаю, осінь чи весна?
Одне лише ніколи не забути:
Йду вулицею… З кожного вікна
Лунає запальна «Червона рута»!
Як тішився піснями рідний край,
Що як жива вода були потрібні.
Про два перстені та про водограй,
Та як бринять двох скрипок струни срібні.
Мелодій чарівних стрімка ріка
Неслася вдаль, долала перепони.
І слава молода Івасюка
Летіла через мури і кордони.
Ну як же ми його не вберегли?
Навічно у душі гірка провина.
Тоді сади весня́ні розцвіли,
Та не раділа квітам Україна.
Та є щось вище від земних ідей.
Людині можна вкоротити віку,
А те, що залиши́лось для людей,
Дорогу гідну матиме й велику.
Поглянь на край свій з зоряних висот,
Наш Соловейку родом з Буковини.
За честь і волю б’ється наш народ,
За незалежність неньки України.
Ми подолаємо страшну біду,
Не згинуть українці в лютім герці,
Бо квіти, що зали́шив у саду,
Повік не в’януть у народнім серці.
І пісня поміж нас єднає рід,
Червона рута, як вогонь, розквітла.
Лягла дорога від твоїх воріт
До сонця, до прийдешнього, до світла.
© Тетяна Лавинюкова текст 02.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2024
автор: Лавинюкова Тетяна