На дворі холодно, як і в моїй душі.
Германія на сонце непривітна.
Майже щодня ідуть сірі дощі,
А я ніяк до сирості не звикну.
Замало в цім краю погожих днів.
Чи видалось таким мені це літо?
Згадалося, до Кельну ти хотів
І під одним дахом зі мною жити.
А пам'ятаєш, мрії про Париж?
А Сену з Єлісейськими полями?
Скульптури Лувру, чудні вітражі,
Готичний стиль споруди Нотр - Даму?
Ось він...Париж....Під вежею стою.
Пригадую на двох спільні бажання.
За триста метрів до небес злечу,
Але одна, без нашого кохання.
Знову в дорогу... Довгих сім годин...
В Північний Рейн Вестфалія вернуся.
І серед звичних, монотонних днів,
В краплях дощу для тебе розчинюся.
© Тетяна Купрій, 2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2024
автор: Тетяна Купрій - Кримчук