Так легше - відвертати в далеч очі,
Так легше - заховатися в кутку,
Лякливо - слухати слова пророчі,
Незручно - дати руку бідаку ...
Оце той світ, що ми усі хвалили,
І припідносили у мріях до небес,
А в нього теж - поламані всі крила,
Не слухають в тім світі поетес ...
Далека і чужа їм Україна,
Спокійніше було б, щоб зникла вщент,
Так в тих, кому душа - давно руїна,
Де інтерес - лиш рубль, пе́со, цент ...
Доводиться хапати в руки скрипку,
Розгледіти, що день пірнув у ніч,
Вдивлятись у стару подерту знимку,
І знемагати від усіх тих протиріч ...
Як був біди тієї лиш початок,
То, хто хотів, одразу все почув,
Той час минув ... Уже їх не впізнати.
Та світ в ту мить усе ж чудовим був ...
Боліло в Польщі, в Празі, у Берліні,
У кожному закутку на Землі,
І згореній незламній Україні
Не дали раду остогидлі москалі ...
Хтось вже пішов, комусь так тяжко руку
Тримати десь в заокеанській далині,
Хтось так чекав на українську муку,
Оком запав до української ріллі ...
Дарма, ніщо не може подолати,
Коли вже слово правди на вустах,
Коли палають душі, очі, хати,
Що ті чужі, що поховались по кущах?!
Хто другом був, той буде ним навічно,
Хто зрадив нам, то ницість, не біда,
Земля нам подарована магічна,
Вільним - своя, а для рабів - чужа ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2024
автор: Дружня рука