Ось так і живемо́ ми між розпачем і болем,
Між відчаєм і сумом, поміж бідою й злом.
То тугу зустрічаєм понад туманним полем,
То повиваєм зойки і стогони бинтом.
То кривдимо зозулю – не так кує спросоння,
То зосліпу ворона постукала в вікно.
Клянемо й помагаєм творити беззаконня,
Роздмухуємо пломінь і гасим заодно.
Гідозепам у поміч, меліса й валер’яна,
Щоб не кусатись, жити без докорів, без сліз,
У друзки не розбитись, як ніжна порцеляна.
І, попри все, живімо – ось головний девіз.
На дрейф не маєм права, вичікувати годі.
Хтозна-куди без дії нас вітер занесе.
Міцніймо, українці, бо пекло там, на Сході.
Єднання і підтримка потрібні над усе.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2024
автор: Галина Брич