Коли ми улягаємось удвох,
Дрімоту роздираючи на клаптики, –
Всміхаючись, цигарку гасить Бог
І кидає бичок на дно галактики.
Ми дихаємо з нею в унісон,
Та тхне мій подих тютюном і брагою:
Тому вона вовтузиться і сон
На себе, наче ковдру, перетягує…
Роман Скиба “Та, що поруч”
Коли я улягаюся один
(Бо вже її дістав мій бражний подих),
Ще з пів години йде із ніздрів дим…
У неї ж домагань інтимних — жодних!
Я б так подихав з нею в унісон,
Та кликати в подружню постіль — всує.
Мене в полон бере нервовий сон…
Ох, як жіночих ласк мені бракує!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2024
автор: Патара