Престарілий бандерівець онука на війноньку проводжав,
Порадами своїми на добру путь напучав,
Невтомно про досвід свій ратний усе ясував,
Як він Вітчизну нашу від лиходіїв очищав.
Наостанок взявся агіоса Юра іконою внучка благословляти,
Щоб переможно в супостатів завсігди годен бисть влучати.
Натільні хрестик та ладанку наказав варе не знімати.
Ще пообіцяв, що бонус буде онучатко мати,
За кожного двохсотого орка,
На десять тисяч гривень,
Поповнюватимеся дідом онукова банківська картка.
Проходить десь зо тиждень....
-Ну як ся маєш, вояко? Згодилася моя навука?-
Дідусь по телефону питає унука,
-Є вже двохсотий москаль на рахунку?
Та одповіт не забарився у слухавку:
-Ні дідуню...Ще бракує небагацько зовсім...
Підтверджено, що уконтрапупив чмонів сто вісімдесят вісім...
Сила:
Чим більше кіборги задвохсотять московитів нині,
Тим менше доведеться чадам нашим їхтамнетити їх в будущині....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2024
автор: О. Хвечір.