Ти біль наш, о Лесю! І ти наша радість!
Не став тобі чобіт Москви на заваді.
Любила свій край, мову свого народу.
Співала життю й Україні ти оду.
Хоч болі гіркі твоє тіло з'їдали
Й тебе молодою в могилу забрали,
Лишила по собі нам цінність чудову -
Своє поетичне і прозове слово.
Нескорений дух твій я чую крізь роки.
Він зве у політ, твердь вливає у кроки.
Він каже іти попри рани і болі
До світла й любові, до правди в волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)