Знову вигоряють зорі на небі,
Попелом висипаються вниз за хмари.
Ми підіймемо погляд у гору
І бачимо з Вами буддиські храми.
Кульбаби насіяв на хребті в Гімалаях,
Поміж чорнобривців, як учила мати.
В чужім краї легше, аніж удома,
У шафранових шатах мене не впізнати.
Схрестивши ноги, дивитись в нікуди.
"Ой верше, мій верше..." почали співати.
Мене не карають за невдалі рими,
Бо я з України домівки Парваті.
У мене вдома танцює Шива.
Три кроки Вішна проходить щодня,
А старий Брахма, щоб було комічно,
На одній нозі утне гопака.
Та давній епос ніхто не запише,
Ніхто не згадає одвічне гуляння,
Як тільки півень прокукуріка,
Згаснуть зорі на небі зрання.
26.02.2024
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2024
автор: Kukhta Bohdan