Прийшов Із втомлених світів,
Де відстань виміряна Серцем.
Кохання раннього не встрів,
То хай , хоч зараз посміхнеться.
Примхлива Доля і чужа,
Лежить обабіч, на розпутті.
Вітри - надійні сторожа,
Слова насвистують забуті.
Та може трішки і мені ,
Цей попіл слід розворушити
Веселки юні та хмільні
Скірізь зоряне процідять сито.
Пізнати музику струмків -
Мелодію Душі первинну.
Ялинок талії стрункі...
Вкладаю сповідь на перину.
Не знати Щастю берегів,
Все линуть мрії кучеряві.
Та в Дійсності вузли тугі,
Чекають коні переправи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2024
автор: Олександр Киян