…У кожного своя війна.
Хтось втратив дочку, а чи сина,
і мати стала враз сумна
й, нещасна, дума: «В чім провина?»,
а батько, п’яний без вина,
щодня шука якусь причину,
щоб жити далі, щоб одна
не залишилася дружина,
як згадуватиме вона.
…У кожного своя війна.
У когось батько там загинув
і жінку з дітками однак
більш не обійме – всіх покинув,
хіба що потім по ночах
комусь присниться на хвилину
і відлетить, неначе птах,
у день під вранішню годину,
щоб ангелом літати в снах.
…У кожного своя війна.
Хтось втратив свого побратима,
що прикривав його в бою,
й тепер у друга – домовина,
а він лишився у строю.
Всі побратими – як родина.
В нашому рідному краю
не буде ворогам спочину
від помсти, лише смерть одна.
…У кожного своя війна.
Хтось втратив друзів, хтось – знайомих,
хтось втратив рідних і близьких
у вирві під обвалом дома,
хтось залишився без житла,
без світла і тепла удома.
Страшна трагедія й сумна,
якій немає кінця й втоми,
й не ясно, де й чия вина.
У кожного своя війна,
що нав’язала нам Росія,
всі поламала плани нам
і наші зруйнувала мрії,
і в кожного – своя біда,
свої проблеми і надії,
та Україна в нас – одна,
то й горе на всіх одне діє,
що називається Війна…
19.02.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Павло Коваленко