Війна буде ще сто літ…

Осанна!  Осанна!
Розіпни!  Розіпни!
Так  би  не  фукали,
Якби  утямили,
Що  війна  триватиме  сто  років…
Війнонька,  яку  нам  залишили
Діди,  вітці…
Боїще,  яке  ми  передамо  дітям,
Онукам,  правнукам,  пра-пра-пра..
Дондеже  не  засохнуть  болота,
Яка  сумна  новина…
Чи  не  чезнемо  ми,
Бо  не  народжуються  діти,
У  величезній  кількості…
Тільки  навпісля/до
Аборта  двадцятого…
Вишкребки,  висерки,
На  старості  літ…
Без  мизинців,  мизинок,
Середній  палець  в  однині,
На  самоті…
І  те  не  у  всіх..
Замість  малят
Цуци,  рибки,  коти,
Етцера,  тощо  і  так  далі…
Війна  ще  буде  сто  років…
Тату  на  макитирі…
Отже,  нема  чим  на  концерти  кобзона,
Та  імені  олександрова  хора
Купляти  квітки,
Наголос  на  и,
А  барабам  букетики,  
З  чотирьох  кактусів  тільки,
У  підніжжя  палі  осинової  ,
Могил    наголів`ї  
пушкіністів-толстоєвських  
якщо  ще  вона  буде  у  них,
а  не  перетворяться  вони
на  компост-пудрет
для  масних,
чорноземів  України
Війна  буде  ще  десять  десятків  літ…
Чортма  гарматного  м`яса,
Чим  ворогів  закидати…
Крий  Господи  від  цього,
Не  дай  Матір  Божа,
Платити  молоху
надціну  таку,
З  чоловіків  –  кров,
З  жінок  –  сльози.
Адже  загибель  однієї  нашої  людини,
Якщо  навіть  одубнуть  русаків  мільйони,
Це  перемога  Пірра,
Бо  це  кончина  не  просто  людини,
А  цілого  Всесвіту  –  України,
Отже,  Вкраїна  –  це  не  шмат  землі,
А  люди  з  Україною  в  голові…
Війна  триватиме  ще  століття…
Бо  порожні  дома  молитви,
Не  моляться  люди  свої  богам,
Не  теплиться  сердець  лампада,
Отже  храм  –  це  не  метафора,
Блакитної  муті,
Шекоцних*  омпних  поцілунків…
Дітки  ж  візьмуться  звідки?
З    дупи?
З  пупа?
Молитва  –  ось  так  повинна,
Звучати  Україна,
В  Лаврі,
На  сонці-місяці,
Юпитері,
Марсі…
То  як  же  Бог  стане  українцем,
Якщо  ми  його  не  кландаємо?
Не  працює
Бездротовий  зв`язок  з  Творцем…
Війна-  ще  довгих  сотню  років…
Карти  брешуть…
Екстрасенсів  на  мінні  юдолі
Розгрібати
Мистецтва  свої  показати
На  ділі….
Війна  буде  ще  сто  літ…
Це  протистояння  покладе  край  війнам,
І  наступне  теж…
Світу  потрібне  глобальне
 потепління  сердець,
а  чи  є  серця  у  блекландських
мерців  та  мерцесс?
Війна  буде  ще  сто  років,
А  може  вона  звершиться
На  днях?
А  то  й  раніше…
У  третій  половині  дня…
Уявімо  радість  буде  яка!!!
Бо  ми  всі  були  впевнені,
Що  все  це  закінчиться…
Мінімум  через  сто  років….
19.12.23.
Шекоц(одеськ.)-огидний.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: О. Хвечір.