Коли горять і небо, і земля
Коли у сни заявиться війна
І сонце потемніє від напруги,
То оправдань не матиме вона,
Адже вбиває батька, неньку, друга..
Коли горять і небо, і земля,
Від болю стогнуть люди і руїни,
Коли з землею ворог все зрівняв,
Церкви і давні храми в Україні,
Тому й Господь став сивий від ридань,
Бо вражі руки у крові по лікті.
Цьому нема й не буде виправдань
Ані тепер, ані через століття!
29.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2024
автор: Ганна Верес