Я сьогодні від ранку ридаю, питаю у долі:
- Чому сльози з очей моїх ллються нестримним потоком?
Звідки стільки у мені вологи є, стільки є солі?
- Бо війна, - мені каже , - крізь серце твоє йде, не боком.
Бо у мозку твоєму відірвані ноги і руки,
Бо у ньому осколки від мін, куль, ракет і снарядів,
Гул ворожих ракет і тривоги повітряні звуки,
Смерть, що йде з надважких літаків, танків, гаубиць і градів.
Бо у ньому розбиті міста й розбиті родини.
Бо у ньому украдені діти – відкритими ранами,
Цвинтарі, де хрести над будинками з мокрої глини
І ряди зі свічками та жовто-блакитними фанами.
Але ж страху немає?
- Немає. Лиш біль і туга.
- Але віра присутня у те, що Вкраїна здолає
Усі труднощі й вийде з-під хмари московського зла?
- Вірю, небо над краєм відкриється, сонце засяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)