Що в минуле відійшло,
Вже не повернути.
Те, що досі не прийшло,
Нам раніш, ніж бути
Суджено йому на цім
Світі, не видати.
Тож повинні ми на нім
Жити-поживати
У теперішнюю мить
І усе робити,
Поки серце стукотить,
Щоб щасливо жити.
Адже надане життя
Нам лише єдине,
Бо до нього вороття
В час, коли пролине,
Вже не буде більш повік
Й не було відвіку,
Як скінчиться, то навік,
Хай якого б віку
Ти не був в своїм житті,
Скільки б справ зробити
Ще не мав у майбутті,
Щоби залишити
Добрий слід. Тому не смій
Їх ти відкладати,
Дорогий читачу мій.
Може й не настати
Час той, на який ти смів
Їх тоді відкласти,
Як би ти цього не хтів,
Скільки б сил докласти
Не прийшлося. Тож слід всім
Нині те робити
В світі, щоб жить всмак на нім
Й добрий слід лишити.
Євген Ковальчук, 10. 11. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2024
автор: Євген Ковальчук