ПО ТОНКОМУ ЛЬОДУ


Увесь  засніжений  ставок  і  страшно  на  льоду.
Відкинула  вагання  всі,  до  милого  іду.

Проникло  в  душу  сонечко,  прикликало  весну,
забула  про  страждання  я  і  ніченьки  без  сну.

А  лід  тонкий  оманливий,  дратується  зима.
То  гнеться  крига  де-не-де,  то  кришиться,  ой,  ’ма.

Засніжена  стежиночка  лишає  темний  слід,
не  дай  Бог,  посередині  розтріскається  лід.

Не  думаю  про  наслідки,  про  приступи  журби,
я  майже  біля  берега,  торкнутися  б  верби.

Почув  благання  Ангел  твій,  спасіння  дав  весло,
мене  кохання  лагідно  на  крилах  понесло.
 
Я  потонула  в  ніжності,  в  суцвіттях  теплих  слів,
про  лід  тонкий  забулася  і  страх  мій  спопелів.

Обожнюю  признання  я    –  весняних  скрипок  темп,
ти  стер  досадні  сумніви,  розбив  тривоги  вщент.

Ще  хуртовини  вихорять  і  сердиться  мороз,
зігріємося  ласкою,  на  що  нам  сей  прогноз.

Я  дуже  вдячна  лютому,  він  душі  поріднив,
й  до  почуття  сердечного  нам  двері  відчинив.
22.02.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2024
автор: Полісянка