Вавилонський грізний цар
Переміг усі народи.
То від Бога в нього дар:
Всі долати перешкоди.
І все золото – його,
Колісниці, раби, коні –
Не від світу є цього,
А із Божої долоні!
Якось, цар став при вікні,
Бачив славне своє царство:
І сади там підвісні –
Незліченне скрізь багатство.
Любить Бог його, та враг
Не дрімає, нишком риче –
Нашептав йому він раз:
«Все це ти! Хай возвеличать!»
Раптом, серденько царя
Піднеслося, закричало:
– Ось, це – мудрість є моя!
Все вона побудувала! –
Тільки мовив те наш цар,
Шум в палатах учинився.
Не від сварки, не від чвар –
Божий суд над ним чинився.
Одяг спав із нього сам –
Голий цар, як народився.
Тож, повірте чудесам:
Весь він пір`ячком покрився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2024
автор: Тріумф