Накриється вселенською пиз**ю
Вами всіма обожнюваний Вавілон …
Із острівця, де жили колись зайці
Покинуть лавру «царські» яйця,
Чи лише те, що там лишилось
Бо саме так тому судилось …
Не я суддею буду вам
А час, який спливає хутко -
Вас, дурнів, гонить по шиям
Та й ще по дупі пиз**ть прутко!
Сконає самозванець – цар!
Його друзяки-посіпаки
Драла в’єб**нять до «канар»,
Бо найцінніше – власні сраки!
А що народ? - Тупа голота,
Століттями гнили в болотах,
«Боже, царя храни…» горлали
І кожен день сивуху жрали ..
Згниє ваш Вавілон на корні,
Спливе трухой по річці Чорній.
Бо на крові невинних жиє,
Блудить, грабує та жиріє,
Прийде імперії пиз**ць!
Хай здохне падло - «цар-отець»
Та його покручі при владі
Згорять у пеклі всім на радість!
**********
Бо наша віра – провісниця!
Бо кров людська – то не водиця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2024
автор: Городнянський