Застелається осінь печаллю,
Де весною садила квітки.
Як здолати той шлях понад краєм,
Побиваючи думи гіркі?
Хай стікають струмками додолу
Без кінця, ніби дощ затяжний.
Тільки б душу безпомічну й голу
Не узріли лихі віщуни,
Що рекли і про сльози від болю,
І про те, що безсила, впаду,
Я ж до Господа тихо промовлю:
Ти прости й збережи молоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2024
автор: Незламна