Ми так ждали весну: небу, сонцю і квітам радіти!
Планували відпустки. Україна чекала тепла.
Сподівалися в мирі і радості віку дожити
Але клята московська орда корективи внесла.
Ми війни не хотіли, та горе ступило на ґанок
І для кожного міста неначе би світ почорнів.
Як фашистська навала бомбила країну під ранок,
По-сусідськи, підступно, щоб жоден із нас не вцілів.
Не гадали, що дружно, уся українська держава
У єдиний кулак збере з півночі й півдня синів.
Наша нація горда із заходу й сходу повстала,
Найцінніше за волю дає: своїх дочок й синів.
Не були ми братами, не будемо ними ніколи,
Через прірву між нами століттям мости не звести.
Ілюзорна імперія, амбіціозні престоли
Увесь світ захотіли в свою павутину вплести.
Відбудуємо все: Маріуполь і Харків, і Бучу.
І Херсон з Запоріжжям нарешті орду проженуть.
Розростуться міста у єдину країну квітучу,
Бо бійці українські за волю під кулі ідуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2024
автор: Олеся Лісова