Бездолля, бездолля гуляє по полю.
І котить бездолля сваволю, сваволю.
Кружляє народжении лист кучерявии.
Полинням гірким напоєні трави.
Розбурхана ніч береже чорну темінь.
У вічніи задумі дуби, наче кремінь.
Яку ж то зорю треба нам запалити,
Щоб ясним вогнем темноту освітити.
Чи буде те щастя і радісна доля.
Чи хтось покарає колись ту сваволю.
Чи зносить вона те нікчемне вбрання.
Щоб лиш добротою вдяглася земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2024
автор: Надія Тополя