Люблю дітей, і мам, та й тато,
Про них не треба забувати.
Бо татусів буває мало,
А враз війна, й їх геть не стало.
То й діти сироти - нещастя,
Батьків побачить їм не вдасться.
Але чомусь мене дивує,
Та навіть так, скоріш дратує.
Якщо двох діток маєш мати,
То можуть на війну забрати.
А народив не двійку - троє,
То не візьмуть тебе до строю.
Не хочу владу я повчати,
Але і важко промовчати.
Виходить, двоє байстрючата,
І їм не шкода свого Тата.
А три, ото велике щастя,
Їм вберегти татуся вдасться.
Тому дивлюсь і розумію,
Як за колискою хтось вміє.
Сховатися так від повістки,
Мов від страшної, злої звістки.
До вас звертаюсь, депутати,
Закон пора такий прийняти,
Щоби усіх в правах зрівняти.
Чоловіки багатодітні,
Вони ж не зовсім ще вагітні.
Змогли свій борг сім'ї віддати,
Та йшли Державу захищати.
Злий Дід.
Лютий 2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2024
автор: Небайдужий