До порожнечі не змиряться очі.
Згас монітор, переходжу в реал!
Звідати прагну незвідані ночі.
Є в міркуваннях чіткий ідеал.
Досить у Всесвіті тінню блукати,
Тут приворожливі зваби земні.
Буду любов, як раніше плекати,
І від душі дарувати рідні́.
Мрію викохую, чисту, незнану,
Майже воскресла від дивного сну.
Цілі позбавлю віджилу нірвану,
Визнаю серцем прийдешню весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Полісянка