Така біда і то не жарт,
В людини трапився інфаркт.
Швидка всім маячком мигоче,
Бо кожен, бачиш жити хоче...
В реанімації бригада,
Хто током б'є, той тисне груди,
А той повітря піддуває,
Тут все не так, не як усюди,
Маневр свій кожен добре знає.
Та ось, в недобрий час сказати,
Зайшов главлікар до палати .
З фонендоскопом, й рукавиці,
Як маршал, хочеться вклониться .
По правді, лікувать не вміє,
Але командувати сміє.
І ще, якщо він щось захоче,
То всіх до смерті залоскоче.
Радійте, що я не спізнився,
Тай так ото розпорядився.
Все припинити, все відставить,
Достатньо клізму тут поставить.
У всіх враз руки опустились,
Бо в сні страшному їм не снилось.
Але нема кому сказати,
Що так не можна лікувати.
Це щось нагадує, й тривоже?
На щось знайоме? Дуже схоже?
Такі діяння, в тому суть,
Когось до смерті приведуть.
Злий Дід.
Лютий 2024 .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: Небайдужий