Фіалковий весняний теплий вечір
Лишає дивний смуток у душі.
Утомлений південний вітер пестить
Рослинок ранній оксамитний цвіт.
Тріпоче маревом пітьма над світом,
Незримо опускається туман,
Лиш сяйво дня сховалося за лісом,
І зарум’янились окрайки хмар.
Блідий у небесах пливе півмісяць,
Цілує срібну стрічечку ріки,
А я цілющим дихаю повітрям
Допоки не з’являються зірки.
Ось засіяла стразом зірка перша,
Пригнічену оздобила блакить,
Та в напівтемряві весняний вечір
Незрозумілий смуток залишив…
10 04. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2024
автор: Martsin Slavo