***

Це  печальна  історія
Я  народилась  в  сімдесят  сьомому
Та  ще  й  у  Кривому  Розі
Все  було  як  в  радянському  блокбастері
Радянська  мрія:  квартира  машина  дача
Все  було  :  талант  друзі  удача
Потім  дев'яності...Не  стало  роботи
Але  гроші  були,  папа  привозив  валізами
Як  в  нього  не  стріляли  на  мовчазних  нічних  вокзалах
Він  привозив  пепсі  і  білий  шоколад
Я  була  принцеса,  але  ще  нікого  не  любила
Він  спитав:  хочеш  на  філологію?  Українську?
Що  я  могла  знати  про  Україну  і  філологію?
Але  слово  мені  сподобалось,  я  сказала:  хочу...
П'  ять  років  я  вивозила  ці  лекції  і  практичні  
Прочитала  гори  літератури
Але  все  ще  не  спіткала  особистого
Щастя  ,  тобто,  а  вона  підказує-  мужика....
Да,  одногрупниці  тоді  вже  подруги  і  навіть  однокласниці  обзавелись  мужиками  
А  я  пішла  в  інтернат  працювати
Типу,  хто  якщо  не  ми...
Папа  каже:  навіщо  тобі  ці  ніщеброди
Але  хто  слухає  папу  ..
А  папа  був  правий,  бо  тут  все  й  почалось...
Як  вони  вичислили  ,  що  я  принцеса
Хто  їм  злив  нашу  сімейну  тайну...
Але  вони  мене  всі  зненавиділи  
І  вирішили  звести  з  білого  світу  ..
Але  я  ,  кляте  стерво,  виходила  з  усіх  пасток
Виживала  в  усіх  ситуаціях
Життя  було,  як  гра  в  Буайар...
Але  мені  навіть  подобалось...
Я  полюбила  Україну
Народила  дитину
Полюбила  білу  бавовну  
Читала  тоді  тільки  сучукрліт
І    уяви,  стало  ще  гірше...
Я  говорила:  вони  всі  тупі  ..
І  писала  про  них  з  матами
А  вони  виявляється  все  чули
І  прочитали,  що  ,  про  них  написала
Ну  і  вирішили  мене  провчити...
І  от  пройшло  двадцять  років
Я  відчуваю  по  собі,  що  стало  ще  гірше  ,
Ніж  було  до  того,  як  стало  просто  погано  
Я  тепер  вже  дивитись  на  них  не  можу
Без  сміху,  незважаючи  на  свої  рани...
Читаю  більше  і  більше
В  мене  вже  літературний  невроз
Я  тепер  ще  й  пишу
Цього  не  розбереш  без  сльоз...
...
А  плакати  все  одно  не  можу
Йде  війна,  вони  істерять  і  стріляють
І  з  того  боку  і  з  того
А  я  дивлюсь  і  думаю:
Все  це  не  те...
А  тепер  ще  й  Японія  ...
Хто  зна,  коли  це  почалось...
Але  про  це  іншим  разом...
Це  поки  що  таємниця...
2024

***принцеса  тут-  не  пристосована  до  життя  наївна  людина  ,  мрійлива  і  добра  дівчинка  ,  яка  не  підозрює  ,  що  її  можна  за  щось  ненавидіти,  яка  всіх  завжди  любить  поважає  і  усміхається  навіть  незнайомим  людям

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2024
автор: Мілена Христич