Вже вкотре скидає на нас замучене небо
приправлені лютим залізом шквали вогню.
Тож як повернусь іще раз віддячити треба
усім, хто так чи інакше вкладався в броню.
Здригнулась земля. Укріплення просто не стало.
Останній удар дав бажаний їм результат.
З усіх тих людей, яких я дістав з-під завалу
відносно вціліти спромігся тільки комбат.
— Наказую йти. Уламком пошкодило спину.
Я просто вантаж, до того ж занадто важкий.
— Комбате, помовч, все рівно тебе не покину.
Якщо відкопав — тягнутиму поки живий.
Бери автомат, а я волочитиму ноші
мов кінь тягловий. А ти зі спини прикривай.
Уважно пильнуй — навколо одні.. нехороші,
тому як побачиш когось одразу стріляй.
Тримаймося, брате, насправді ми вже герої.
За кожного з нас противник втрачав десятьох.
Шкода, що на двох залишилось вісім набоїв.
Ще є на останок граната — одна на двох.
— Ану зачекай... позиція третьої роти.
В багнюці уся та ніби робоча цілком...
— У мене ідея. Ти, сподіваюсь, не проти?..
— Чотириста перший — Восьмому.
— Восьмий, прийом.
— Оточений щільно. Вести далі бій не можу.
Бе-Ка на нулі, отож до своїх не прорвусь.
Тому викликаю на себе всю кару божу.
Маяк залишаю увімкненим.
— Восьмий, плюс.
Потужний удар нанесла розгнівана зброя.
Прабабця пітьма розкрила обійми свої.
Аж тут голоси...
— Куди?! Що не бачиш їх двоє?..
Укриті землею.
— Ну, що там, Оленко?..
— Живі.
======================
З привітом з-під Куп'янська, Білогорівки, Сіверськодонецька, Соледару, Бахмуту, Мар'їнки, Авдіївки і всієї лінії зіткнення.
Слава ЗСУ!!!
Фото: Мар'їнка (з архіву ОП)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2024
автор: Сергій Вітер