Я цікавився лиш суттю
Його власного вірша,
Бо відчув, що каламуттю
Припахає та душа.
Він мені зненацька бовкнув,
Що упертий атеїст,
Хоч я геть не вів вербовку –
Будь собі хоч онаніст!
Я задав йому питання:
«Ти безбожник, га? Чи ні?
Чи береш відповідальність
За кривавий комунізм?»
Як годиться атеїсту,
Він єхидно промовчав –
Ухилившись від повістки*,
Комизитися почав:
«Ми ж не в школі - я не учень
І педради тут нема.
Недоречна вся ця буча», -
Пащекує той Хома*.
Згоден, Буча тут не в темі –
Випадковий каламбур,
Але виріши дилему:
Ти паяц чи самодур?
Думаєш, я буду гратись
У твою дитячу гру?
Можеш вільно забиратись
У безвихіддя нору!
Я сказав тобі, що треба.
Ти ж обрав гнилий цинізм.
Що ж? Виходить, ти – не лебідь.
Я – у небо, тобі – вниз!
Твоя мишача реальність –
Обраний тобою ж шлях.
Хрест постав на геніальність,
Най же трафив тебе шляк!
[i]від повістки[/i]* - згадайте вислів "відхилитись від повістки денної" - відхилитись від теми, не відповісти на запитання
[i]Хома[/i]* - невіруючий, безбожник, атеїст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2024
автор: ПВО