ЗАГАДКИ ПРО СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
1.Тягне воза, тягне сани,
Тата, маму та Оксану.
Тягне ще й плужок по полю.
Підвезе до школи Олю.
Ніг – чотири, хвіст і грива.
Вдача – мирна, не спесива.
Їсть траву, буряк і просо,
Ще й овес подати просить.
Він не знає слова лінь.
Хто це, діти? Звісно, … .
2.Лагідна вона, як сита.
Шкіра в неї шерстю вкрита.
Чорна є і є руденька,
Бура, сіра і біленька,
Двоколірна, триколірна,
Незалежна й дуже вірна.
І відомо достеменно –
Любить митися щоденно.
Молока та сиру хоче.
Хилить в сон, то замуркоче.
Кігті випустить, як злиться.
Хто є ця тварина? … .
3. Вісім тисяч років тому
Одомашнили тварину.
З того часу без утоми
Підгодовує людину.
Шерсть дає їй, молочко –
Бринзу з нього роблять. О!
Має живність гострий нюх,
Полонину любить, луг.
Кучерява і вухата,
В стаді їй кортить бувати.
Пам'ять в неї пречудова.
Бе-е-е! – така її ось мова.
Має досить добрий слух.
Гучність їй не лий до вух.
4.Вона більша, аніж рись,
Але менша від верблюда.
Була дикою колись,
Та сподобалася людям –
Одомашнили її.
Бульбу їсть із буряками.
У стаєнці на сінці,
Набирає кілограми.
- Хро-хро! – каже господині.
Наставляє з кучі пику.
М'ясо дасть своє людині,
Коли виросте велика.
5.До птахів вона належить.
За травою пильно стежить.
Влітку ласо їсть її,
Любить купіль у воді.
Щоби спалося їй гоже,
Пух вищипує з пір’їн.
Ним вкриває своє ложе –
М’якше від усяких сін.
А людині дасть яйце,
Пір’я і смачне м’ясце.
Шийка куца в неї? Дзуськи!
Догадались, хто це? … .
6.Він граційний і надійний.
Любить травку і сінце.
Витривалий, енергійний,
Із гладесеньким тільцем.
Чорношерстий – швидкість любить,
А рудий – упертість в’є
І, бува, підківку губить,
Як копитом землю б’є.
Служить з давніх пір людині.
Не суперник він машині,
Але возить вантажі.
В стайні спить, не в гаражі.
Тягне плуга, сани, віз
З поля в поле, з лісу – в ліс.
7.Служить він людській особі.
Носить вантажі на собі.
Має горб один чи два.
Шия – довга і вертка.
Він колючку розжує.
Розізлиш його – плює.
Може місяць без їди.
Двісті літриків води,
Буде спраглим, втягне зразу,
Як знайде в путі оазу.
Любить його східний люд.
Як же звуть його? … .
8.Це не птах – живий будильник.
Свою справу робить пильно.
Йде луна аж за ріку
Від його «кукуріку».
Всіх до праці підіймає.
Так на харч він заробляє.
Ну, а ще він без упину
Береже свою родину.
Йде чужий, де кури близько,
Може стрибнути, як риська,
В руку дзьобнути, в лице,
Як у курки взяв яйце.
9.Птах цей дуже гоноровий,
Має пір’я кольорове.
Розпускає хвіст у коло,
Коли сердиться на когось.
І борідка, і чуприна
В нього кольору малини.
Мова грізна, булькотлива,
Місить землю, хоч є крила.
Самка яєчка несе.
А самець ростить м’ясце,
До людей він здавна звик.
Хто цей птах є? Це … .
10. Між птахами – найбільший цей птах.
Понад сто кілограмів вагою.
В небо йти – не його оцей фах,
Він ходити землею, водою
Прагне. Їсти бажає плоди,
Листя, корінь, насіння рослинки.
Може довго не пити води,
А дадуть, втягне всю, без зупинки.
Самка яйця несе. І одне
Може важить до двох кілограмів.
М'ясо птаха – поживне, смачне.
Пір’я – в темно-коричневій гамі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)