Знов оголошено тривогу!

-  Привіт.  Як  ви?
-  Всього  потроху.
Знов  оголошено  тривогу.
Якраз  прямуєм  в  укриття...
Як  вже  дістало  це  ходіння!..
Та  сподіватись  на  везіння  
Не  можу:  діти.  От  життя...

-  ...Таке  воно...  !!!....
Були  в  нас  пуски  
Хвилини  дві.  Немов  на  друзки  
Ламалось  небо,  все  гуло!..
Опісля  літаки  почулись.
Бодай  вони  не  повернулись!-
Хоч  трохи  б  легше  нам  було.

-  Уже  на  місці.  
-  Добре.
-  Вп'яте    за  ніч!  Як  людно...
Замість  спати  ...  Ого!  Десь  поруч!  Зачекай...
-Як  діти?  
-  Звикли.  Притулились  і  сплять.
Що  з  ночі  нам  лишилось?..
Соплять...  Знов  вибух.  Знов.  
Але  десь  далі.  Спи,  спи,  то  сон.  
Такі  невдалі  
Тут  жарти...  Втомлені  усі.
І  злі,  і  добрі,  і  невтішні,  
Звичайні:  і  святі,  і  грішні,
Одна  біда,  одні  жалі...

-  У  нас  теж  гучно  вдень  бувало,
Кілька  разів  десь  прилітало,
Дрижало...Три  із  десяти.
По  всьому  місту  світло  зникло
Та  відновили.  Зараз  стихло.  
Хтозна-чому,  що  і  куди...
Були  на  дачі.  Все  порили
Ще  більше.  Вишку  встановили.
Як  грязі  їх,  як  саранчі.
Стривай:  Гуде!  Назад  вертають.
Щось  швидко,  мабуть  відчувають:
Готові  вже  на  них  мечі.

-  Відбій.  Нарешті.  Позбивали.
Дай  Боже,  ціле  все.  Чимало  
Тут  наробив  той  рускій  мір.
Але  ми  є.  І  поки  будем,  
Не  подаруєм,  не  забудем,  
Віддячимо  за  все,  повір.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2024
автор: Тетяна Бонд