Людям присвячується

Мамо,  я  хочу  тишини,
Хочу  чуть  дзижчання  бджілки.
Як  воркують  голуби,
Чути  клекоти  лелеки.

Чути  хочу  гуркіт  грому,
Бачить  спалах  громовиць.
Під  дощем  прийти  додому
У  сім’ю,  до  своїх  світлиць.  

Хочу  чуть,  як  пахнуть  квіти,
Як  пахне  липа,  бузина.
Хочу  жити  і  радіти
І  між  людьми  любов  була.

Повсячасні,  це  лише  мрії,
Які  змішалися  з  вогнем.
Вогонь  приніс  тиран  з  москвії,
З  окровленим  мечем.

Тепер  стрекочуть  кулемети,
Взриви  й  блиск  від  бомб,  гранат.
Несуть  смерть  вражі  ракети,
Для  мирних  людей  і  солдат.

Не  чують  інші  й  не  бачать,
Як  гине  праведний  світ.
Бог  із  неба  усе  бачить,
Перед  ним  буде  отвіт.  
Лютий  2024  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2024
автор: Сокол