На самотні снігів кучугури
Пороснули рум’яна заграв.
Чи не з того в цей вечір понурий
Я твій образ ясний пригадав?
Нещодавно на хвильку здалося,
Що печалі в душі не гірчать,
Лиш твоє уявляю волосся
Та блаватний вогонь у очах.
Маєш усмішку сяйну, як травень,
За яким так у хуги тужу –
Оминає мене все яскраве
Під щасливу кантату чужу.
На знеcилля це вказує, може,
Чи й на ранній кінець поблизу?..
Тільки ти ні на кого не схожа –
Тут навряд чи химерне верзу.
І скажу, що вчуваю безспірно:
Я тебе до сконання люблю,
Як поетову подругу вірну
По Вітчизні, відраді й жалю.
[i]26.І.24 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2024
автор: Прозектор